Popiežius Pranciškus kviečia visus Bažnyčios vyskupus ir kunigus drauge su savo tikinčiaisiais, dvasinėje vienybėje su pontifiku paaukoti Rusiją ir Ukrainą Nekalčiausiajai Marijos Širdžiai.
„Tai bus Visuotinės Bažnyčios gestas – Bažnyčios kreipimasis į Dievą šiuo dramatišku momentu, skausmo šauksmas visų, kurie kenčia, prašo smurto pabaigos ir paveda žmonijos ateitį Marijai, Taikos Karalienei“ (pop. Pranciškus).
Todėl šį penktadienį (kovo 25 d.), švenčiant Viešpaties Apreiškimo iškilmę, Šv. Mišių metu (po Komunijos maldos) bus kreipiamasi į Taikos Kunigaikščio Motiną Mariją atliekant paaukojimo aktą.
PAAUKOJIMO NEKALTAJAI MARIJOS ŠIRDŽIAI AKTAS
O Marija, Dievo Motina ir mūsų Motina, kreipiamės į tave šią sielvarto valandą. Tu esi
mūsų Motina, tu mus myli ir pažįsti: niekas, kas mums svarbu, nėra nuo tavęs paslėpta.
Gailestingumo Motina, daug kartų esame patyrę tavo švelnią globą, ramybę mums
teikiantį tavo artumą. Tu visada vedi mus pas Jėzų, Taikos Kunigaikštį.
Tačiau mes nuklydome nuo taikos kelio. Pamiršome praėjusio šimtmečio tragedijų
pamokas, milijonus žmonių, žuvusių pasauliniuose karuose. Nepaisome įsipareigojimų,
kuriuos prisiėmėme kaip tautų bendrija, ir išduodame tautų taikos svajones bei jaunimo
viltis. Susirgome godumu, užsisklendėme nacionalistiniuose interesuose, leidome, kad
mus paralyžiuotų abejingumas ir savanaudiškumas. Ėmėme nepaisyti Dievo, gyventi su
savo melu, kurstyti agresiją, naikinti gyvybes ir kaupti ginklus, pamiršdami, kad esame
savo artimo ir mūsų bendrų namų sergėtojai. Karu išdarkėme žemės sodą, nuodėme
sužeidėme Tėvo, kuris nori, kad būtume broliai ir seserys, širdį. Tapome abejingi
visiems ir viskam, išskyrus save. Su gėda sakome: „Atleisk mums, Viešpatie!”
Nuodėmės skurde, mūsų nuovargyje ir silpnume, blogio ir karo neteisybės slėpinyje tu,
šventoji Motina, mums primeni, kad Dievas mūsų neapleidžia, bet ir toliau žvelgia į
mus su meile, trokšdamas mums atleisti ir mus prikelti. Tai jis davė mums tave ir tavo
Nekaltojoje Širdyje suteikė prieglobstį Bažnyčiai ir žmonijai. Dėl Dievo gerumo tu esi
su mumis ir švelniai mus vedi net per tamsiausius istorijos vingius.
Tad bėgame pas tave, beldžiamės į tavo Širdies duris, mes, tavo mylimi vaikai, kurių
niekada neapleidi ir kuriuos ragini atsiversti. Šią tamsią valandą ateik mums į pagalbą ir
mus paguosk. Kartok kiekvienam iš mūsų: „Štai aš, tavo Motina“. Tu žinai, kaip
atitirpinti mūsų širdis ir išnarplioti mūsų laikų mazgus. Į tave sudedame savo viltis.
Žinome, kad ypač išmėginimų metu tu nepaniekini mūsų prašymų ir ateini mums į
pagalbą.
Tu Galilėjos Kanoje paankstinai savo sūnaus veiklos pradžią ir pasaulis pamatė pirmąjį
Jėzaus stebuklą. Kai šventė virto liūdesiu, tu jam pasakei: „Jie nebeturi vyno“ (Jn 2, 3).
O Motina, sakyk tai dar kartą Dievui, nes šiandien baigėsi vilties vynas, džiaugsmas
išblėso, išskydo brolybė. Mes iššvaistėme žmogiškumą, praradome taiką. Išmokome
smurto ir naikinimo. Mums skubiai reikia tavo motiniškos pagalbos.
Tad priimk, Motina, šį mūsų maldavimą.
Tu, Jūros Žvaigžde, neleisk mums nuskęsti karo audroje.
Tu, Naujosios Sandoros Skrynia, įkvėpk susitaikymo projektus, rodyk į jį kelius.
Tu, Dangaus Žeme, sugrąžink į pasaulį dieviškąją darną.
Užgesink neapykantą, numalšink kerštą, išmokyk mus atleisti.
Išgelbėk mus nuo karo, apsaugok pasaulį nuo branduolinės grėsmės.
Rožinio Karaliene, pažadink mumyse troškimą melstis ir mylėti.
Žmonijos Karaliene, parodyk žmonėms brolybės kelią.
Taikos Karaliene, išmelsk pasauliui taiką.
Tavo ašaros, Motina, teišjudina mūsų užkietėjusias širdis. Tegul dėl tavo ašarų vėl
pražysta šis slėnis, kurį mūsų neapykanta pavertė dykuma. Ginklų žvangesiui dar
netylant, tegul tavo malda mus nuteikia taikai. Tegul tavo motiniškos rankos švelniai
paliečia tuos, kurie kenčia ir bėga nuo bombų. Tegul tavo motiniškas apkabinimas
paguodžia tuos, kurie buvo priversti palikti savo namus ir šalį. Tegul Tavo Sopulingoji
Širdis mus paskatina atjausti, atverti duris ir rūpintis sužeistais bei atstumtais žmonėmis.
Šventoji Dievo Motina, kai tu stovėjai prie kryžiaus, Jėzus, matydamas šalia esantį
mokinį, pasakė tau: „Štai tavo sūnus“ (Jn 19, 26): taip jis tau patikėjo kiekvieną iš
mūsų. Paskui mokiniui ir kiekvienam iš mūsų jis tarė: „Štai tavo motina“ (27 eil.).
Motina, mes norime priimti tave į savo gyvenimą ir istoriją. Šią valandą pavargusi ir
nusiminusi žmonija kartu su tavimi stovi prie kryžiaus. Žmonija nori paaukoti save tau,
o per tave – Kristui. Tave su meile gerbiančios ukrainiečių ir rusų tautos kreipiasi į tave,
nes tavo Širdis plaka joms ir visoms karo, bado, neteisybės bei vargo draskomoms
tautoms.
Todėl, Dievo Motina ir mūsų Motina, iškilmingai pavedame ir paaukojame save,
Bažnyčią ir visą žmoniją, ypač Rusiją ir Ukrainą, tavo Nekaltajai Širdžiai. Priimk šį
mūsų pasiaukojimą, kurio žodžius tariame su pasitikėjimu ir meile; suteik, kad liautųsi
karas ir pasaulyje įsiviešpatautų taika. Iš tavo Širdies išsiveržęs „Taip“ atvėrė istorijos
duris Taikos Kunigaikščiui; tikime, kad per tavo Širdį vėl ateis taika. Tau mes
paaukojame visos žmonių šeimos ateitį, tautų poreikius ir lūkesčius, pasaulio nerimą ir
viltis.
Tegul per tave žemėje išsilieja Dievo gailestingumas ir mūsų dienos vėl tegul slenka
pagal švelnų taikos ritmą. Moterie, ištarusi „Taip“, ant kurios nužengė Šventoji Dvasia,
sugrąžink į mūsų tarpą Dievo darną. Tu, kuri esi „gyvasis vilties šaltinis“, sudrėkink
išdžiūvusias mūsų širdis. Tu, kuri savo įsčiose nuaudei Jėzaus žmogystę, padaryk mus
bendrystės kūrėjais. Tu, kuri vaikščiojai mūsų keliais, vesk mus taikos takais. Amen.
АКТ ПОСВЯТИ НЕПОРОЧНОМУ СЕРЦЮ МАРІЇ
О Маріє, Мати Божа і наша, у цю скорботну годину ми прибігаємо до Тебе. Ти
є Матір’ю, любиш і знаєш нас: ніщо, що сповнює наші серця, не приховане від
Тебе. Мати милосердя, багато разів ми відчували Твою турботливу ніжність,
Твою присутність, яка повертає мир, тому що Ти завжди ведеш нас до Ісуса,
Князя миру.
Однак ми загубили шлях миру. Ми забули урок трагедій минулого століття, про
жертву мільйонів полеглих у світових війнах. Ми знехтували зобов’язаннями,
взятими як Спільнота Націй, і зараз зраджуємо мрії народів про мир і надії
молоді. Ми захворіли на жадібність, ми замкнулися в національних інтересах,
ми дозволили собі бути скованими байдужістю і паралізованими егоїзмом. Ми
воліли ігнорувати Бога, співіснувати з нашою облудою, підживлювати агресію,
придушувати життя та накопичувати зброю, забуваючи, що ми є хранителями
нашого ближнього та нашої спільної домівки. Ми спустошили війною земний
сад, зранили гріхом серце нашого Отця, який хоче, щоб ми всі були братами і
сестрами. Ми стали байдужими до всіх і до всього, окрім до самих себе. І з
соромом кажемо: прости нам, Господи!
У нещасті гріха, у наших зусиллях та слабкостях, у таємниці несправедливості
зла і війни Ти, Пресвята Мати, нагадуєш нам, що Бог не покидає нас, а
продовжує дивитися на нас з любов’ю, з прагненням пробачити і знову
піднести нас. Це Він дарував нам Тебе і розмістив у Твоєму Непорочному Серці
пристановище для Церкви і людства. Завдяки Божественній доброті Ти є з нами
і лагідно ведеш нас, навіть вузенькими і звивистими стежками історії.
Тож прибігаємо до Тебе, стукаємо у двері Твого Серця ми, Твої дорогі діти,
яких Ти не втомлюєшся відвідувати і запрошувати до навернення. У цю темну
годину прийди, щоб допомогти нам і втішити нас. Повторюй кожному з нас:
«Хіба Я не тут, Я, що є твоєю Матір’ю?». Ти знаєш, як розв’язувати плутанину
у наших серцях та вузли нашого часу. Ми покладаємо на Тебе нашу надію. Ми
впевнені, що Ти не знехтуєш, особливо в хвилини випробування, нашими
благаннями і прийдеш нам на допомогу.
Саме так Ти вчинила в Кані Галілейській, коли пришвидшила час втручання
Ісуса і спонукала Його вчинити перше чудо у світі. Коли свято перетворилося
на смуток, Ти сказала Йому: «Не мають вина» (Ів. 2, 3). Повтори це ще раз
Богові, о Мати, бо сьогодні в нас вичерпалося вино надії, зникла радість,
розчинилося братерство. Ми втратили людяність, ми зруйнували мир. Ми стализдатними на будь-яке насильство і знищення. Нам негайно потрібне Твоєматеринське втручання.
Тому прийми, о Мати, це наше благання.
Ти, Зоре морська, не допусти, щоб ми потонули в бурі війни.
Ти, Ковчегу Нового Завіту, надихни плани та шляхи примирення.
Ти, Небесна земле, поверни у світ Божу злагоду.
Погаси ненависть, вгамуй помсту, навчи нас прощати.
Визволи нас від війни, вбережи світ від ядерної загрози.
Царице Вервиці, пробуди в нас потребу молитися і любити.
Царице людського роду, вкажи народам шлях братерства.
Царице миру, випроси мир для всього світу.
Твій плач, о Мати, хай зворушить наші зачерствілі серця. Хай сльози, які Ти
пролила за нас, зроблять квітучою долину, яку висушила наша ненависть. І
поки не стихає гуркіт зброї, хай Твоя молитва схилить нас до миру. Хай Твої
материнські руки голублять тих, хто страждає і втікає від бомбардувань. Твої
материнські обійми хай втішають тих, хто змушений покинути власні домівки
та свою країну. Хай Твоє Скорботне Серце відкриє нас до співчуття і спонукає
нас відчинити двері та подбати про поранене й відкинуте людство.
Пресвята Богородице, коли Ти стояла під хрестом, Ісус, побачивши учня поруч
із Тобою, промовив до Тебе: «Ось син Твій» (Ів. 19, 26), довіривши Тобі
кожного з нас. Потім до учня, до кожного з нас, Він сказав: «Ось Мати твоя»
(Ів. 19, 27). О Мати, ми прагнемо тепер прийняти Тебе в наше життя та в нашу
історію. У цю годину з Тобою під хрестом перебуває виснажене і налякане
людство. Йому потрібно ввіритися Тобі, щоб через Тебе посвятитися Христу.
Український народ та російський народ, які вшановують Тебе з любов’ю,
прибігають до Тебе, а Серце Твоє вболіває за них і за всі народи, скошені
війною, голодом, несправедливістю і злиднями.
Тому ми, о Мати Божа і наша, урочисто ввіряємо і посвячуємо Твоєму
Непорочному Серцю себе самих, Церкву і все людство, а особливо Росію та
Україну. Прийми цей наш акт, який ми здійснюємо з довірою і любов’ю, вчини
так, щоб закінчилася війна, наповни світ миром. Твоє «так», що вийшло із
Твого серця, відчинило двері історії для Князя миру; ми віримо, що через Твоє серце знову прийде мир. Тому ми посвячуємо Тобі майбутнє всього людського
роду, потреби та очікування народів, тривоги та надії світу.
Хай через Тебе зійде на Землю Божественне милосердя, а лагідний ритм миру
знову відмірює наші дні. Жінко, яка сказала «так», на яку зійшов Святий Дух,
поверни нам Божу гармонію. Втамуй спрагу наших спраглих сердець, Ти, що є
«живим джерелом надії». Ти, що виткала людську природу Ісуса, вчини нас
творцями єдності. Ти, що ходила нашими шляхами, веди нас стежками миру.
Амінь
